| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Концептуальною основою фінансової звітності Товариства є Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення (КТМФЗ, ПКТ), видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), в редакції чинній на 01 січня 2025 року, що офіційно оприлюдненні на веб-сайті Міністерства фінансів України.
Підготовлена Товариством фінансова звітність чітко та без будь-яких застережень відповідає всім вимогам чинних МСФЗ з урахуванням змін, внесених РМСБО, дотримання яких забезпечує достовірне подання інформації в фінансовій звітності, а саме, доречної, достовірної, зіставної та зрозумілої інформації.
При формуванні фінансової звітності Товариство керувався також вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших національних законодавчих та нормативних актів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не протирічать вимогам МСФЗ. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів, доступних для продажу |
До фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки як прибутку або збитку, відносяться активи, утримувані для торгівлі. Це означає активне і часте придбання та продаж, а фінансові інструменти, утримувані для торгівлі, використовуються з метою отримання прибутку від короткострокових коливань цін, курсів, котирувань і перепродажу протягом фінансового року.
Витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання фінансових активів, які призначені для торгівлі, не включаються до їх вартості при первісному визнанні, а визнаються у складі прибутку або збитку в момент їх виникнення.
На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи, що призначені для торгівлі оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.
Справедлива вартість цінних паперів, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо цінні папери мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Товариство зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Оцінка цінних паперів, що входять до складу активів Товариства та перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою справедливою вартістю.
Для оцінки цінних паперів, що входять до складу активів Товариства та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку.
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають уцінці до нульової вартості. У разі оприлюднення щодо цінних паперів, рішення Комісії про відновлення обігу цінних паперів, такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо відстрочених витрат на придбання, що пов'язані з страховими контрактами |
МСФЗ 4 «Договори страхування» та МСФЗ 17 «Страхові контракти» не використовуютья, тому що Товариство не здійснює страхову діяльність. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
У відношенні розрахунку та відображення відстроченого податку Товариство керується чинним Податковим кодексом України, а саме у зв'язку зі змінами до Податкового Кодексу з 2015 року платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень відповідного розділу Податкового Кодексу. Раніше визнані відстрочені податкові активи та зобов’язання Товариство припиняє визнавати у якості активів та зобов’язань і відображає у складі прибутку або збитку в періоді списання. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється суб'єктом господарювання при визнанні цього об'єкта активом, і призупиняти на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів зменшена на суму ліквідаційної вартості (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Амортизація основних засобів в Товаристві нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати: - очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичний та моральний знос; - правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Основні засоби розподіляються по наступним групам: № групи | Основні засоби | Строк корисного використання, років | 1 група | Земельні ділянки | - | 3 група | Будівлі та споруди | 50 | 4 група | Машини та обладнання | 5 | 5 група | Транспортні засоби | 5 | 6 група | Інструменти, прилади, інвентар, меблі | 9 | 9 група | Інші основні засоби | 12 |
Амортизацію активу починають нараховувати, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації. Нарахування амортизації в Товаристві проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Суму нарахованої амортизації Товариство відображає збільшенням суми витрат і зносу основних засобів.
|
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Припинення визнання фінансових активів
Товариство припиняє визнання фінансових активів, коли:
(а) активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше втратили свою чинність або
(б) Товариство передав права на отримання грошових потоків від фінансових активів або уклав угоду про передачу, і при цьому
(i) Товариство передав в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або
(ii) Товариство не передав та не залишив в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинив здійснювати контроль. Контроль вважається збереженим, якщо контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж.
При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між:
а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та
б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку.
Припинення визнання фінансових зобов'язань
Визнання фінансового зобов'язання або його частини припиняється в разі погашення, анулювання або закінчення терміну погашення відповідного зобов'язання.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
При заміні одного існуючого фінансового зобов'язання іншим зобов'язанням перед тим же кредитором на суттєво відмінних умовах або у разі внесення істотних змін в умови існуючого зобов'язання, визнання первісного зобов'язання припиняється, а нове зобов'язання відображається в обліку з визнанням різниці в балансовій вартості зобов'язань у звіті про сукупні прибутки та збитки за період. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти складаються з коштів на поточних рахунках у банках, депозитів до запитання та інших короткострокових високоліквідних інвестицій з первісним строком не більше 3-х місяців. Грошові кошти на рахунках в банку є фінансовими активами Товариства, які обліковуються із врахуванням їх високоліквідної природи, тобто Товариство не враховує вплив зміни грошей в часі, оскільки така інформація є не релевантною.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
При визначенні резерву кредитних ризиків щодо залишків грошових коштів на поточних рахунках в банку та депозитах до запитання Товариство враховує їх високоліквідність, кредитний рейтинг та фінансовий стан банку та іншу необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль.
Облік грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за амортизованою собівартістю. Водночас, оскільки вплив зміни вартості грошей у часі для еквівалентів грошових коштів є несуттєвий, що випливає із суті таких активів, амортизована собівартість дорівнює їх номінальній вартості. Таким чином, Товариство обліковує гроші за їх номінальною вартістю без застосування амортизації за методом ефективного відсотка.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо припиненої діяльності |
Товариство не має намірів ліквідуватися або припинити діяльність, невизначеності щодо подій чи умов, які можуть спричинити значний сумнів щодо здатності Товариства продовжувати діяльність на безперервній основі немає. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства та не містить будь-яких коригувань відображених сум, які були б необхідні, якби Товариство було неспроможним продовжувати свою діяльність та реалізовувати свої активи не в ході звичайної діяльності. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок керівництва. Дана фінансова звітність не включає ніяких коригувань, які могли б мати місце як результат такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено якщо вони стануть відомими і їх буде можливо оцінити.
У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, введено воєнний стан в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та визнано Торгово-промисловою палатою України військову агресію рф проти України форс-мажорними обставинами (надзвичайними, невідворотними) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення для всіх без винятку суб’єктів господарювання. Станом на звітну дату та на дату затвердження цієї річної фінансової звітності Указом Президента продовжено строк дії воєнного стану до 09 травня 2025 року.
Повномасштабна війна рф проти України призвела до безпрецедентного падіння вітчизняної економіки за часів незалежності, до значного зростання макроекономічного ризику через глибокий спад економіки, рекордне зростання дефіциту бюджету, зростання тиску на валютному ринку, величезні втрати активів та доходів від експорту, безпрецедентні енергетична та демографічна кризи. Внутрішнє споживання різко скоротилось, а інвестиції за оцінкою впали більш як вдвічі. Майже всі галузі реального сектору економіку потерпали від війни. Макрофінансова стабільність значно залежить від міжнародної підтримки.
У ситуації різкого обмеження можливостей для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності, пов’язаної з майбутнім розвитком військових дій та їх тривалістю у 2025 році, об’єктивно зросли ризики суттєвої невизначеності щодо можливості Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Управлінський персонал Товариства повторно провів оцінку обґрунтованості застосування ним принципу безперервності діяльності. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Виплати працівникам – це всі форми компенсації, що надає Товариство в обмін на послуги, надані працівниками, або при звільненні.
Відповідно до українського законодавства, підприємство нараховує та утримує внески із заробітної плати працівників та податок з доходів фізичних осіб згідно законодавчо встановлених процентів нарахувань та утримань з заробітної плати.
З метою забезпечення оплати чергових відпусток працівників підприємство створює забезпечення для відшкодування виплат відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і коефіцієнта резервування, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці.
При розрахунку враховується коригуючий коефіцієнт як забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати визнаються за методом нарахування.
Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам.
Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід, або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Товариство застосовує оцінки за історичною собівартістю та оцінки за справедливою вартістю окремих фінансових інструментів відповідно до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», з використанням методів оцінки фінансових інструментів, дозволених МСФЗ 13 «Оцінки за справедливою вартістю». Такі методи оцінки включають використання біржових котирувань або даних про поточну ринкову вартість іншого аналогічного за характером інструменту, аналіз дисконтованих грошових потоків або інші моделі визначення справедливої вартості. Передбачувана справедлива вартість фінансових активів і зобов’язань визначається з використанням наявної інформації про ринок і відповідних методів оцінки.
Справедливою вартістю фінансового інструмента при первісному визнанні вважається, як правило, ціна операції, тобто справедлива вартість наданої або отриманої компенсації.
При наявності свідчення, що ціна операції не відповідає справедливій вартості фінансового інструмента, який придбавається, необхідно провести оцінку за їхньою справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Результат аналізу наявності свідчень фіксується додатком 2 виключно у разі такої невідповідності.
Справедлива вартість фінансового інструменту може бути достовірно визначена, коли:
опублікована ціна на відкритому ринку;
борговий інструмент має рейтинг, присвоєний незалежним рейтинговим агентством;
існує прийнятна модель оцінки, та вихідні дані цієї моделі надходять з активних ринків;
існує загальноприйнята методика (наприклад, співвідношення ціни та прибутку або дисконтовані грошові потоки).
Найкращий доказ справедливої вартості фінансового інструмента при первісному визнанні - це ціна операції (тобто справедлива вартість наданої чи отриманої компенсації).
Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, визначати ту вартість, яка буде найбільш достовірною для конкретного фінансового інструмента на підставі обґрунтованих припущень підприємства.
Наприклад, Товариство оцінює справедливу вартість з використанням наступних методів:
• аналіз операцій подібного інструмента нещодавно проведені між незалежними особами;
• за поточною справедливою вартістю подібних фінансових інструментів;
• дисконтуванням майбутніх грошових потоків.
Якщо відсутній активний ринок для інструментів капіталу (акцій), справедлива вартість оцінюється за допомогою вартості чистих активів.
Якщо ціна фінансового інструмента, що котирується на ринку, доступна, справедлива вартість розраховується, базуючись на ній. Коли на ринку не спостерігається параметрів для оцінки, або вони не можуть бути виведені з наявних ринкових цін, справедлива вартість визначається шляхом аналізу інших наявних ринкових даних, прийнятних для кожного продукту, а також шляхом застосування моделей ціноутворення, які використовують математичну методологію, засновану на прийнятих фінансових теоріях. Моделі ціноутворення враховують договірні умови по фінансових інструментах, а також ринкові параметри оцінки, такі, як процентні ставки, волатильність та валютні курси обміну. Коли ринкові параметри оцінки відсутні, керівництво здійснює судження на основі своєї найкращої оцінки такого параметра за даних обставин, що обґрунтовано відображає ціну по даному інструменту, яка була б визначена ринком, за умови наявності ринку. При здійсненні даної оцінки використовуються різноманітні прийнятні методи, включаючи дані подібних інструментів, історичні дані і методи екстраполяції.
Товариство вважає, що бухгалтерські оцінки та припущення, які мають відношення до оцінки фінансових інструментів, де ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що:
- вони з високим ступенем ймовірності піддаються змінам з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо процентних ставок, волатильності, змін валютних курсів, коригувань при оцінці інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та
- вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи/(витрати) може бути значним.
Якби керівництво використовувало інші припущення щодо процентних ставок, волатильності, курсів обміну валют і коригувань при оцінці інструментів, більша або менша зміна в оцінці вартості фінансових інструментів в разі відсутності ринкових котирувань мала б істотний вплив на відображений в фінансовій звітності чистий прибуток та збиток Товариства.
У Примітках міститься детальна інформація про використані методики оцінки та ключові припущення, використані під час визначення справедливої вартості фінансових інструментів. |
| Опис облікової політики щодо фінансових витрат |
Фінансові витрати - витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Товариство визнає для цілей подальшої оцінки такі категорії фінансових активів:
1) Фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю;
2) Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід з наступною рекласифікацією накопичених прибутків та збитків;
3) Фінансові активи, класифіковані на розсуд Товариства, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід без наступної рекласифікації накопичених прибутків та збитків при припиненні визнання;
4) Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через прибутки або збитки. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Фінансовим інструментом є будь-який договір, що приводить до виникнення фінансового активу у одного суб’єкта господарювання та фінансового зобов’язання або інструмента капіталу у іншого суб’єкта господарювання. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Фінансове зобов’язання — це будь-яке зобов’язання, що є:
- контрактним зобов’язанням надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єктові господарювання чи обмінювати фінансові активи або фінансові зобов’язання з іншим суб’єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб’єкта господарювання;
- контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб’єкта господарювання.
Інструмент капіталу – це будь-який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань.
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком погашення активів та виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань:
1) фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю;
2) фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
При первісному визнанні фінансове зобов’язання оцінюється за справедливою вартістю без урахування витрат, які прямо відносяться до випуску фінансового зобов'язання.
Після первісного визнання фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою вартістю, за винятком:
(а) фінансових зобов'язань, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, надалі оцінюються за справедливою вартістю.
(б) фінансових зобов'язань, що виникають у разі невідповідності передавання фінансового активу критеріям для припинення визнання або в разі застосування підходу подальшої участі. Оцінка таких фінансових зобов'язань регулюється пунктами 3.2.15 та 3.2.17 МСФЗ 9.
(в) договорів фінансової гарантії.
(г) зобов'язань із надання позики за ставкою відсотка, нижчою від ринкової.
(ґ) умовної компенсації, визнаної набувачем при об'єднанні бізнесу, до якого застосовується МСФЗ 3.
Товариство припиняє визнання фінансового зобов’язання або його частини, коли воно погашене або термін його виконання скінчився.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
Товариство використовує трьохетапну модель зменшення корисності, яка базується на змінах в кредитній якості фінансового активу з моменту первісного визнання. Згідно даної моделі, фінансовий актив, який не є кредитно-знеціненим (тобто має низький кредитний ризик), при первісному визнанні відноситься до Етапу 1 та підлягає подальшому постійному моніторингу. Якщо відбулось суттєве зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, фінансовий актив переводиться до Етапу 2, але він ще не вважається кредитно-знеціненим. Якщо фінансовий актив є кредитно-знеціненим, він переміщується до Етапу 3.
Для фінансових активів, що знаходяться на Етапі 1, при первісному визнанні та за відсутності суттєвого зростання кредитного ризику, резерв під кредитні збитки розраховується як очікувані кредитні збитки на 12 місяців (або менше, якщо строк до погашення активу фінансового активу є меншим). На Етапі 2, при суттєвому зростанні кредитного ризику, резерв під кредитні збитки розраховується як очікувані кредитні збитки протягом усього строку дії активу.
Нарахування відсотків за умовами договору на перших 2-х етапах здійснюється на балансову вартість без врахування резерву.
На Етапі 3 при настанні події дефолту по фінансовому активу, резерв під кредитні збитки продовжує розраховуватися як очікувані кредитні збитки протягом усього строку дії активу. Нарахування відсотків за умовами договору на Етапі 3 здійснюється на чисту балансову вартість активу після вирахування резерву. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток являють собою суму, що складається з поточного податку на прибуток та відстроченого податку на прибуток.
Поточний податок на прибуток
Поточний податок – сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період.
Податкові ставки та податкове законодавство, що застосовуються для розрахунку цієї суми - це ставки і законодавство, прийняті або фактично прийняті на звітну дату в Україні чи в іншій країні, де Товариство здійснює свою діяльність і отримує оподатковуваний дохід.
Керівництво Товариства періодично здійснює оцінку позицій, відображених у податкових деклараціях, щодо яких відповідне податкове законодавство може бути по-різному інтерпретовано. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи Товариства враховуються і відображаються в фінансовому звіті згідно МСБО 38 «Нематеріальні активи».
Визнання і оцінка нематеріальних активів
Придбаний нематеріальний актив визнається, якщо:
• він відповідає визначенню нематеріального активу;
• існує вірогідність того, що підприємство отримає очікувані майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;
• собівартість активу можна достовірно оцінити.
Одиницею обліку є окремий об'єкт нематеріальних активів, який в повній мірі відповідає вимогам щодо визнання ресурсу активом.
Об’єкти нематеріальних активів класифікуються за різними групами:
- Патенти;
- Авторські права (в т.ч. на програмне забезпечення);
- Ліцензії;
- Придбані торгові марки, включаючи бренди і назви публікацій.
Нематеріальний актив первісно оцінюється за собівартістю.
Собівартість нематеріального активу при його придбанні включає:
- ціну його придбання, включаючи ввізне мито та невідшкодовані податки на придбання після вирахування торгівельних та інших знижок;
- будь-які витрати, які можна прямо віднести до підготовки цього активу для використання за призначенням (наприклад, витрати на оплату професійних послуг, які виникають безпосередньо в зв’язку з приведенням активу в його робочий стан; витрати на перевірку належної роботи активу).
Оцінка після визнання
Модель собівартості: після первісного визнання нематеріальний актив слід відображати за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та буд-яких накопичених збитків від зменшення корисності.
Амортизація нематеріальних активів
Відображення нематеріального активу в обліку базується на строкові його корисної експлуатації.
Нематеріальний актив з визначеним строком корисної експлуатації підлягає амортизації на строк, вказаний у договорі, на патенті, ліцензії, свідоцтві та ін.
Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який походить від договірних чи інших юридичних прав, не повинен перевищувати період чинності договірних або інших юридичних прав, але може бути коротшим від терміну їх чинності залежно від періоду, протягом якого суб’єкт господарювання очікує використовувати цей актив. Якщо договірні або інші юридичні права надаються на обмежений строк, який може бути подовженим, строк корисної експлуатації нематеріального активу має включати такі періоди (період) поновлення, якщо є свідчення, які підтверджують можливість поновлення суб’єктом господарювання без суттєвих витрат.
Для нематеріальних активів, по яким неможливо визначити строк корисного використання, норми амортизації визначаються у розрахунку на 10 років.
Активи з необмеженим строком корисного використання не амортизуються, але перевіряються раз у рік на знецінення та на можливий перехід до активів, які амортизуються.
Нарахування амортизації починається, коли цей актив є наявним для використання, тобто коли він перебуває у тому місці і стані, які необхідні для його використання у спосіб, визначений управлінським персоналом. Нарахування амортизації слід припиняти на одну із наведених далі дат, залежно від того, яка з них наступає раніше: на дату, коли цей актив класифікується як такий, що утримується для продажу, або на дату, коли припиняється визнання цього активу.
В Товаристві до нематеріальних активів застосовують прямолінійний метод нарахування амортизації.
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
Інші операційні доходи – включаються суми інших доходів від операційної діяльності, зокрема дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; відсотків , отриманих від залишків коштів на поточних рахунках в банках; відсотки , що отримані від фінансових інвестицій; дооцінка фінансових інвестицій тощо.
Фінансові витрати - витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід з наступною рекласифікацією накопичених прибутків та збитків
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю із відображенням переоцінки у складі інших сукупних доходів, якщо виконуються обидві умови:
• фінансовий актив утримується у рамках бізнес-моделі, мета якої досягається за рахунок як збирання потоків грошових коштів за договорами, так і продажу фінансових активів; та
• умови за договорами фінансових активів передбачають на визначені дати надходження потоків грошових коштів, які є виплатами тільки основної суми та процентів від залишку непогашеної основної суми.
У випадку боргових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, відсотковий дохід, переоцінка валютних курсів та збитки від знецінення або відновлення таких збитків визнаються в звіті про прибуток або збиток і розраховуються таким же чином, як і в випадку фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю. Решта зміни справедливої вартості визнаються у складі іншого сукупного доходу. При припиненні визнання накопичена сума змін справедливої вартості, визнана у складі іншого сукупного доходу, перекласифіковується в чистий прибуток або збиток.
Фінансові активи, класифіковані на розсуд Товариства, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід без наступної рекласифікації накопичених прибутків та збитків при припиненні визнання
При первісному визнанні Товариство може на власний розсуд прийняти рішення, без права його подальшого скасування, класифікувати активи, як оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, якщо вони відповідають визначенню власного капіталу і не призначені для торгівлі, придбання активу має стратегічний характер. Рішення про таку класифікацію приймається по кожному інструменту окремо.
Прибутки та збитки за такими фінансовими активами не рекласифікуються в склад чистого прибутку або збитку. Дивіденди визнаються в якості іншого доходу в звіті про прибуток або збиток, коли право на отримання дивідендів встановлено, крім випадків, коли Товариство отримує вигоду від таких надходжень в якості відшкодування частини вартості фінансового активу. У цьому випадку такі прибутки відображаються в складі іншого сукупного доходу. Пайові інструменти, класифіковані на розсуд Товариства як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, не оцінюються на предмет знецінення.
Для оцінки вартості корпоративних прав Товариство застосовує методи оцінки вартості, що відповідають одному або кільком підходам визначеним МСФЗ 13 враховуючи прийнятність діапазону значень, на які вказують результати оцінки.
Під час первісного визнання для корпоративних прав та пайових інструментів справедливою вартістю вважається ціна придбання.
Подальша оцінка здійснюється за справедливою вартістю.
Оцінюючи справедливу вартість, самостійно або, залучаючи професійного оцінювача, Товариство бере до уваги ті характеристики активу, які взяли б до уваги учасники ринку, визначаючи ціну активу на дату оцінки .
Товариство оцінює справедливу вартість активу, користуючись припущеннями, якими користувалися б учасники ринку, складаючи ціну активу, та припускаючи, що учасники ринку діють у своїх економічних інтересах.
При наявності незалежної оцінки вартості корпоративних прав, використовується вказана в звіті оцінювача ціна (пропорційна частці, що знаходиться в активах Товариства). Такий звіт вважається дійсним, а ціна, вказана в звіті – справедливою, протягом періоду, вказаному у звіті, за умови відсутності подій після дати оцінки, які свідчать про значне і тривале зниження справедливої вартості інвестицій нижче рівня їх первісної вартості. «Значущість» необхідно оцінювати в порівнянні з первісною вартістю інвестицій, а «тривалість» - порівняно з періодом, протягом якого справедлива вартість була менше первісної вартості. Якщо така тенденція є і власний капітал за підсумком більше ніж двох кварталів зменшився більше ніж на 20%, то робиться переоцінка вартості корпоративних прав.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринку, на якому емітент здійснює свою діяльність.
Водночас, у виключних випадках, собівартість може бути прийнятною оцінкою справедливої вартості. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні.
За відсутності незалежної оцінки, оцінка корпоративних прав здійснюється при використанні витратного підходу методом вартості чистих активів, заснований на оцінці існуючих активів. Його сутність полягає у визначенні сумарної ринкової вартості всіх активів підприємства та зменшення її на ринкову вартість його зобов’язань. Вартість підприємства визначається шляхом переоцінки ресурсів, витрачених на його створення (або купівлю), оцінюється з позицій понесених витрат.
Застосування витратного підходу найбільш обґрунтовано у таких випадках:
• оцінка підприємства в цілому;
• оцінка нових підприємств, коли відсутні ретроспективні дані про прибутки;
• оцінка підприємств, коли є проблеми з обґрунтованим прогнозуванням величини майбутніх прибутків або грошових потоків;
• відсутність ринкової інформації про підприємства-аналоги;
• ліквідація підприємства (метод ліквідаційної вартості).
Новостворене підприємство обліковується за розміром сплаченого та зареєстрованого статутного капіталу.
Для оцінки інвестиційних сертифікатів, що входять до складу активів Товариства та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі використовуються закриті вхідні дані, зокрема вартість чистих активів на звітну дату, аналіз якості їх активів, характер зобов’язань та інші чинники, які мають суттєве значення для аналізу. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Товариство (орендар) застосовує МСФЗ 16.
Товариство під час первісного визнання договору оренди визнає зобов'язання по здійсненню орендних платежів і актив, який представляє собою право користування базовим активом (Актив у формі права користування), протягом терміну оренди, щодо усіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди і оренди активів з низькою вартістю.
Після дати початку оренди Товариство визнає амортизацію активу в формі права користування і окремо визнає відсотки за зобов'язанням по оренді.
Дата початку оренди Товариство обирає більш ранню з дат: дата, передбаченої в договорі оренди або дата на яку орендодавець робить базовий актив доступним для використання Товариством.
Після дати початку оренди Товариство оцінює актив з права користування за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення.
Амортизація активу з права користування об’єктом оренди нараховується Товариством протягом періоду очікуваного використання активу. Періодом очікуваного використання активу є строк оренди. Амортизації активу з права користування об’єктом оренди нараховується прямолінійним методом.
Подальша оцінка орендного зобов’язання
Зобов'язання з оренди Товариство відображає за амортизованою вартістю. Зобов'язання по оренді збільшується на суму, яка нараховується за незмінною періодичною ставкою дисконтування на залишок зобов'язання щодо оренди. Зобов'язання з оренди зменшується на суму здійснених орендних платежів.
Ставка дисконтування використовуються для теперішньої вартості майбутніх орендних платежів, які, в свою чергу, використовуються при визначенні класифікації оренди, а також для оцінки зобов'язання Товариства по оренді. Ставка дисконтування для договору оренди є процентною ставкою, закладеною в договорі оренди, а якщо така ставка не закладена в договорі, а отже не може бути легко визначена, Товариство використовує ставку дисконтування для цілей розрахунку зобов’язань з оренди згідно вартості залучення коштів державою через механізм ОВДП, яка визначається в залежності від строку дії облігації.
Товариство може вирішити не застосовувати вимоги параграфів 22–49 МСФЗ 16 до:
a) короткострокової оренди; та
б) оренди, за якою базовий актив є малоцінним (як описано в параграфах Б3–Б8).
Якщо Товариство вирішує не застосовувати вимоги параграфів 22–49 до короткострокової оренди чи оренди, за якою базовий актив є малоцінним, то орендар визнає орендні платежі, пов’язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
изнання, облік та оцінка основних засобів відбувається в Товаристві на основі МСБО 16 "Основні засоби" з урахуванням певних застережень. Основний засіб - це матеріальний актив, що утримується для використання у господарській діяльності Товариства, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) якого більше одного року. Товариство визнає об'єкт основних засобів активом, якщо: - Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання; - його вартість можна достовірно оцінити. Рівень суттєвості для визнання активів у складі основних засобів становить 6000,00 грн. Об'єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, Товариство визнає за первісною вартістю, яка складається з вартості придбання та витрат, що безпосередньо належать до придбання, доставки, установки. Відповідно до МСБО 16 "Основні засоби" об'єкти основних засобів Товариство обліковує за моделлю собівартості, а саме собівартість мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Амортизація Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється суб'єктом господарювання при визнанні цього об'єкта активом, і призупиняти на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів зменшена на суму ліквідаційної вартості (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Амортизація основних засобів в Товаристві нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати: - очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичний та моральний знос; - правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Основні засоби розподіляються по наступним групам: № групи | Основні засоби | Строк корисного використання, років | 1 група | Земельні ділянки | - | 3 група | Будівлі та споруди | 50 | 4 група | Машини та обладнання | 5 | 5 група | Транспортні засоби | 5 | 6 група | Інструменти, прилади, інвентар, меблі | 9 | 9 група | Інші основні засоби | 12 |
Амортизацію активу починають нараховувати, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації. Нарахування амортизації в Товаристві проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Суму нарахованої амортизації Товариство відображає збільшенням суми витрат і зносу основних засобів. Вибуття основних засобів Якщо актив продають або не очікують економічних майбутніх вигод від його використання чи вибуття, його собівартість та пов'язана з ним накопичена амортизація виключається з Балансу. Будь-який прибуток чи збиток від продажу або вибуття слід визнавати у Звіті про прибутки та збитки. Прибуток або збиток обчислюють шляхом порівняння надходжень від продажу активу з його балансовою вартістю.
|
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід визнається за методом нарахування.
Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників.
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань.
Дохід від продажу фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
а) Товариство передав покупцеві суттєві ризики і вигоди, пов’язані з власністю на фінансовий інструмент, інвестиційну нерухомість або інші активи;
б) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
в) суму доходу можна достовірно оцінити;
г) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
та
ґ) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дохід за фінансовим активом або фінансовим зобов’язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку або збитку.
Дивіденди визнаються доходом, коли встановлено право на отримання коштів.
Товариство визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
При визначені вартості винагороди від управління активами Товариство відповідно до МСФЗ 15 використовує метод оцінювання за результатом. До методу оцінювання за результатом належить, зокрема, аналіз виконання, завершеного на сьогоднішній день, оцінки досягнутих результатів. Враховуючи принцип професійного скептицизму для змінної вартості винагороди розрахунок доходу здійснюється на кінець кожного місяця.
Результат визначення розміру винагороди по управлінню активами оформлюється актом виконаних робіт, в якому відображається розрахунок (оцінка) досягнутих результатів на звітну дату. |
| Опис облікової політики щодо обмежених грошових коштів та їх еквівалентів |
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
Товариство проводить діяльність в одному географічному сегменті (Україна) та бізнес-сегменті - діяльність з управління активами інституційних інвесторів. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності кредиторську заборгованість визначають та обліковують як зобов'язання .
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Усі зобов’язання Товариства поділяються на фінансові та нефінансові.
Фінансове зобов’язання - це будь-яке зобов’язання за угодою надати грошові кошти чи інший фінансовий актив іншій компанії.
Нефінансове зобов’язання - зобов’язання, яке не належить до фінансового.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:
- довгострокові;
- поточні;
- забезпечення;
- доходи майбутніх періодів.
Довгострокові - зобов’язання, період погашення яких на дату оцінки перевищує один рік.
Поточні - зобов’язання, період погашення яких на дату оцінки дорівнює або менше одного року.
До довгострокових зобов'язань належать:
- довгострокові кредити банків;
- інші довгострокові фінансові зобов'язання;
- інші довгострокові зобов'язання.
Поточні зобов'язання включають:
- короткострокові кредити банків;
- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
- інші поточні зобов'язання.
При первісному визнанні фінансове зобов’язання оцінюється за справедливою вартістю без урахування витрат на операцію, які прямо відносяться до випуску фінансового зобов'язання.
Після первісного визнання фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою вартістю, за винятком:
(а) фінансових зобов'язань, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, надалі оцінюються за справедливою вартістю.
(б) фінансових зобов'язань, що виникають у разі невідповідності передавання фінансового активу критеріям для припинення визнання або в разі застосування підходу подальшої участі. Оцінка таких фінансових зобов'язань регулюється пунктами 3.2.15 та 3.2.17 МСФЗ 9.
(в) договорів фінансової гарантії.
(г) зобов'язань із надання позики за ставкою відсотка, нижчою від ринкової.
(ґ) умовної компенсації, визнаної набувачем при об'єднанні бізнесу, до якого застосовується МСФЗ 3.
Товариство припиняє визнання фінансового зобов’язання або його частини, коли воно погашене або термін його виконання скінчився.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Позики і дебіторська заборгованість являють собою непохідні фінансові активи з встановленими або обумовленими виплатами, які не котируються на активному ринку. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (строк погашення протягом 12 місяців з дати фінансової звітності) та довгострокову (строк погашення більше 12 місяців з дати фінансової звітності). Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за теперішньою вартістю усіх майбутніх надходжень грошових потоків, дисконтованих із застосуванням переважної ринкової ставки (переважних ринкових ставок) відсотка на подібний інструмент. Якщо відхилення вартості погашення за угодою від теперішній вартості дебіторської заборгованості не перевищує 5 %, то справедлива вартість дебіторської заборгованості дорівнює вартості погашення за угодою. У разі змін справедливої вартості дебіторської заборгованості, що мають місце на звітну дату, такі зміни визнаються у прибутку /збитку звітного періоду. Якщо за договором з контрагентом минув строк погашення дебіторської заборгованості, то Товариство нараховує резерв очікуваних кредитних збитків. Величина резерву визначається із застосуванням коефіцієнта сумнівності, за яким величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду на коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності визначається в залежності від строку прострочення погашення дебіторської заборгованості: Група резерву | Термін прострочки, дні | Ставка резерву, % | 1 група | Від 0 до 30 днів | 0,01 | 2 група | Від 31 до 60 днів | 10 | 3 група | Від 61 до 90 днів | 50 | 4 група | Більше 91 днів | 100 |
Нарахування резерву розглядається та проводиться щоквартально. Товариство у своєму обліку та звітності розрізняє наступні види поточної дебіторської заборгованості : 1) дебіторська заборгованість за товари , роботи , послуги - відноситься дебіторська заборгованість за надані послуги та вже реалізовані фінансові інвестиції (виручку за якими вже відображено), не оплачені покупцями. 2) дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами - відноситься дебіторська заборгованість , що утворилася після того, коли постачальникам були виплачені грошові кошти, а продукція, товари, роботи або послуги ще не були отримані Товариством. 3) дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - відноситься дебіторська заборгованість податкових органів, а також передплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Товариство веде облік у розрізі окремих податків, платежів та зборів. 4) дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів - відноситься дебіторська заборгованість по сумі нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, що підлягають надходженню. 5) дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків - відноситься дебіторська заборгованість, що виникає у результаті операцій із пов'язаними сторонами, такими , як учасники Товариства, тощо. 6) інша поточна дебіторська заборгованість - відноситься дебіторська заборгованість за договорами позики (строк погашення не більше 12 місяців) та інша дебіторська заборгованість.
|
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Для цілей цієї фінансової звітності сторони вважаються пов’язаними, коли одна із сторін має можливість контролювати іншу сторону або здійснювати суттєвий вплив на процес прийняття фінансових та управлінських рішень, у відповідності з IAS 24 «Розкриття інформації про пов’язані сторони».
Управлінський персонал не отримував інших виплат, крім заробітної плати згідно штатного розкладу.
Операції з пов'язаними сторонами здійснені на умовах, еквівалентних умовам, що домінують в операціях між незалежними сторонами, здійснюються тільки за можливості обґрунтування таких умов.
При розгляді кожної можливої пов’язаної сторони особлива увага приділяється змісту відношень, а не тільки їх юридичній формі.
Пов’язані сторони можуть укладати угоди, які не проводилися б між непов’язаними сторонами. Ціни та умови таких угод можуть відрізнятися від цін та умов угод між непов’язаними сторонами. |